Сторінка психолога
Ласкаво прошу!
Вас вітає практичний психолог Гімназії № 3.
Буду рада, якщо матеріали та інформація, розміщені на сайті,
будуть корисними та цікавими для Вас!
Кабінет практичного психолога
Сітюкової Віти Володимирівни
ГРАФІК РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА
НА 2023/2024 НАВЧАЛЬНИЙ РІК
Учні, батьки, педагоги отримати онлайн консультацію також можуть через:
-
Обійми підвищують стійкість дитини до стресів.
-
Обійми — це справжні «природні ліки». Якщо достатньо обіймати та цілувати дитину, у неї виробляється гормон щастя — ендорфін, здатний позбавити болю й викликати ейфорію.
-
Обійми дають дітям відчуття захищеності та знижують їхню тривогу.
-
Обійми допомагають дітям краще розвиватися. Діти, яких частіше пестять батьки, випереджають у розвитку своїх однолітків.
-
Обійми навчають бути доброзичливим й радісним. У державах, де прийнято відкрито виявляти одне до одного емоції — обійматися та цілуватися під час зустрічі, люди живуть у мирі та злагоді.
-
Обійми — це найпростіші способи допомогти дитині почуватися щасливою. Вони тривають усього 15–20 с, а дарують багато емоцій надовго.
-
Обійми поліпшують фізичний стан дитини. На думку дослідників Гарвардського університету обійми нормалізують всі фізіологічні процеси в організмі дитини, які необхідні для її розвитку.
-
Обійми нас зближають з дітьми.
-
Обійми - це найкращий спосіб зупинити істерику
-
Обійми вчать дитину довірі. Обіймаючи дитину, ви даєте йому зрозуміти, що розумієте його почуття.
-
Обійми потрібні просто тому, що ви любите свою дитину. Обіймайтеся частіше і просто без приводу!
ПАМ`ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: «ЯК УНИКНУТИ СУЇЦИДУ»
Суїцид - це навмисне самопошкодження зі смертельним фіналом, це є виключно людський акт, який зустрічається в усіх культурах.
Передумовами до самогубства підлітків виступають:
• невміння підлітка розуміти та проявляти свої почуття, пояснювати свої переживання;
• особливість відчуття свого місця у світі: з одного боку – вже не дитина (переживає дорослі бажання), а з іншого – індивід, який залежить від сім’ї (яка, в свою чергу, стає менш значимою, ніж однолітки);
• нестійкість самооцінки, неадекватне уявлення про власну компетентність;
• максималізм у оцінюванні себе та інших, нездатність прогнозувати наслідки своїх дій.
Шляхи профілактики:
• вживайте заходи, які могли б упорядкувати життя дитини, організуйте життя в сім’ї так, щоб воно стало більш передбаченим,
менш напруженим;
• любіть його зі всією доступною вам силою, підтвердіть свою любов, але уникайте істеричних форм її прояву;
• поліпшення розуміння в сім’ях (з’ясування особливостей ставлення батьків до підлітка, виховних впливів, які застосовуються в
родині, а також аналіз сімейної ситуації очима самого підлітка, ступінь комфорту в родині;
• формування у дитини життєвих цінностей та цінності власного життя.
Шляхи розв’язання:
• не залишати дитину з вантажем недомовленого;
• проявляйте до дитини любов та підтримку, виховуйте дитину в атмосфері любові, турботи та розуміння;
• спрямовуйте думки дитини в конструктивне русло (потрібно допомогти дитині побачити яскравіші, позитивні моменти життя,
запропонувати дитині нове заняття, поїздку);
• звільніть від депресії (можна запропонувати допомогти іншим);
• зарядіть дитину почуттям внутрішньої гідності, відчуттям не самотності, захищеності взаєморозуміння);
• учіть дитину релаксації (розслабленню);
• не демонстративно, але з явними проявами задоволення для себе – зробіть дитині подарунок, влаштуйте свято;
• перегляньте свої відносини з дитиною, більше їй довіряйте, сприймайте її як самостійну дорослу особу з її індивідуальним
світоглядом; не принижуйте гідності дитини;
• не проявляйте байдужість до проблем дитини, намагайтесь її зрозуміти та допомогти у вирішенні проблеми.
Розповідайте дитині, що безвихідних ситуацій не буває!
Підлітки – як батькам пережити цей період
Підлітковий вік, коли відбуваються фізіологічна перебудова тіла і психічна трансформація (зміна інтелекту й емоційної сфери), умовно можна поділити на такі фази:
- 11–13 років – молодший підлітковий або вік максимальної вразливості. Так назвала його французька психоаналітикиня й педіатриня Франсуаза Дольто.
- 14–17 років – власне, підлітковий вік, коли відбуваються суттєві структурні зміни в організмі дитини. Для цього періоду характерні складні переживання.
- 17–25 років – старший підлітковий вік. До 25 років росте і збільшується в об’ємі мозок.
- Усунення батьківських ролей. Батьки вже не є авторитетом.
- Розчарування в дитячій обіцянці. Підліток стикається з тим, що не може мати все й бути всім.
- Пошук свого місця у світі дорослих. Ровесники і їхня думка виходять на перший план.
- Пошук об’єкту любові й відкриття своєї сексуальності.
- Ставитися до такої поведінки як до неможливості підлітка поводитися інакше. Не приймати її на свій рахунок.
- Не відповідати на агресію насиллям. У момент агресії не шантажувати підлітка, не погрожувати.
- Звертатися до хорошої частини “Я” дитини. Коли ви розумієте, як непросто дитині жити в цей період, тоді не стаєте противниками.
- Після того, як ситуація владналася, можна разом подумати: що це було, чому підліток поводився так грубо, як можна домовитися, щоби дитина реагувала інакше. Говорити потрібно від себе, про свої почуття, а не про дитину: “Мені це неприємно” замість “Ти так погано поводишся”.
Поради УЧНЯМ під час дистанційного навчання.
Навчання вдома або дистанційно з будь-якого іншого місця може бути дуже ефективним, головне – самоорганізація. Прості поради допоможуть впоратися з великим обсягом роботи і навіть навчитися отримувати задоволення від занять.
- Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням на зразок: «Як минув твій день у школі?» Щотижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте імена, події, деталі, про які дитина повідомляє вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати бесіди про школу.
- Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поводження та взаємини з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих приводів, для занепокоєння, консультуйтеся з учителем не рідше, ніж раз на місяць.
- Знайте програму й особливості школи, де вчиться ваша дитина. Відвідуйте всі заходи й зустрічі, організовані батьківським комітетом і педагогічним колективом. Використовуйте будь-які можливості дізнатися, як ваша дитина навчається і як її навчають.
- Допомагайте дитині виконувати домашні завдання,але не робіть їх самі. Установіть спеціальний час для виконання домашнього завдання і стежте за виконанням цих настанов, що допоможе вам сформувати позитивне ставлення до навчання.
- Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім установіть зв'язок між її інтересами й предметами, що вивчають у школі.
- Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримувати спокійну й стабільну атмосферу вдома, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни.
- За будь–якої можливості намагайтеся уникнути значних змін або порушень у домашній атмосфері протягом першого півріччя. Спокій домашнього життя дитини допомагає їй ефективніше розв’язувати проблеми в школі.
- Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.
- Програми включають більше теоретичного матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, історії тощо.
- Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай вдома виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.
- Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.
- Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.
- Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя - прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем.
- Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу.
- Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж.
- Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.