Ласкаво прошу!
Вас вітає практичний психолог Гімназії № 3.
Буду рада, якщо матеріали та інформація, розміщені на сайті,
будуть корисними та цікавими для Вас!

Кабінет практичного психолога

Сітюкової Віти Володимирівни

ГРАФІК РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

НА 2023/2024 НАВЧАЛЬНИЙ РІК

Учні, батьки, педагоги отримати онлайн консультацію також можуть через:

• Обійми підвищують стійкість дитини до стресів.

• Обійми — це справжні «природні ліки». Якщо достатньо обіймати та цілувати дитину, у неї виробляється гормон щастя — ендорфін, здатний позбавити болю й викликати ейфорію.

•  Обійми дають дітям відчуття захищеності та знижують їхню тривогу.

•  Обійми допомагають дітям краще розвиватися. Діти, яких частіше пестять батьки, випереджають у розвитку своїх однолітків.

•  Обійми навчають бути доброзичливим й радісним. У державах, де прийнято відкрито виявляти одне до одного емоції — обійматися та цілуватися під час зустрічі, люди живуть у мирі та злагоді.

•  Обійми — це найпростіші способи допомогти дитині почуватися щасливою. Вони тривають усього 15–20 с, а дарують багато емоцій надовго.

• Обійми поліпшують фізичний стан дитини. На думку дослідників Гарвардського університету обійми нормалізують всі фізіологічні процеси в організмі дитини, які необхідні для її розвитку. 

• Обійми нас зближають з дітьми.

• Обійми - це найкращий спосіб зупинити істерику

• Обійми вчать дитину довірі. Обіймаючи дитину, ви даєте йому зрозуміти, що розумієте його почуття.

• Обійми потрібні просто тому, що ви любите свою дитину. Обіймайтеся частіше і просто без приводу!

  ПАМ`ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: «ЯК УНИКНУТИ СУЇЦИДУ»

Суїцид - це навмисне самопошкодження зі смертельним фіналом, це є виключно людський акт, який зустрічається в усіх культурах.

Передумовами  до самогубства підлітків виступають:

• невміння підлітка розуміти та проявляти свої почуття, пояснювати свої переживання;

• особливість відчуття свого місця у світі: з одного боку – вже не дитина (переживає дорослі бажання), а з іншого – індивід, який     залежить від сім’ї (яка, в свою чергу,  стає менш значимою, ніж однолітки);

• нестійкість самооцінки, неадекватне уявлення про власну компетентність;

• максималізм у оцінюванні себе та інших, нездатність прогнозувати наслідки своїх дій.

 Шляхи профілактики:

• вживайте заходи, які могли б упорядкувати життя дитини, організуйте життя в сім’ї так, щоб воно стало більш передбаченим,

   менш напруженим;

• любіть його зі всією доступною вам силою, підтвердіть свою любов, але уникайте істеричних форм її прояву;

• поліпшення розуміння в сім’ях (з’ясування особливостей ставлення батьків до підлітка, виховних впливів, які застосовуються в

   родині, а також аналіз сімейної ситуації очима самого підлітка, ступінь комфорту в родині;

• формування у дитини життєвих цінностей та цінності власного життя.

Шляхи розв’язання:

• не залишати дитину з вантажем недомовленого;

• проявляйте до дитини любов та підтримку, виховуйте дитину в атмосфері любові, турботи та розуміння;

• спрямовуйте думки дитини в конструктивне русло (потрібно допомогти дитині побачити яскравіші, позитивні моменти життя, 

   запропонувати дитині  нове заняття, поїздку);

• звільніть від депресії (можна запропонувати допомогти іншим);

• зарядіть дитину почуттям внутрішньої гідності, відчуттям не самотності, захищеності взаєморозуміння);

• учіть дитину релаксації (розслабленню);

• не демонстративно, але з явними проявами задоволення для себе – зробіть дитині подарунок, влаштуйте свято;

• перегляньте свої відносини з дитиною, більше їй довіряйте, сприймайте її як самостійну дорослу особу з її індивідуальним 

  світоглядом; не принижуйте гідності дитини;

• не проявляйте байдужість до проблем дитини, намагайтесь її зрозуміти та допомогти у вирішенні проблеми.

Розповідайте дитині, що безвихідних ситуацій не буває!

Підлітки – як батькам пережити цей період

Підлітковий вік, коли відбуваються фізіологічна перебудова тіла і психічна трансформація (зміна інтелекту й емоційної сфери), умовно можна поділити на такі фази:

• 11–13 років – молодший підлітковий або вік максимальної вразливості. Так назвала його французька психоаналітикиня й педіатриня Франсуаза Дольто.
• 14–17 років – власне, підлітковий вік, коли відбуваються суттєві структурні зміни в організмі дитини. Для цього періоду характерні складні переживання.
• 17–25 років – старший підлітковий вік. До 25 років росте і збільшується в об’ємі мозок.

1. Усунення батьківських ролей. Батьки вже не є авторитетом.
2. Розчарування в дитячій обіцянці. Підліток стикається з тим, що не може мати все й бути всім.
3. Пошук свого місця у світі дорослих. Ровесники і їхня думка виходять на перший план.
4. Пошук об’єкту любові й відкриття своєї сексуальності.

1. Ставитися до такої поведінки як до неможливості підлітка поводитися інакше. Не приймати її на свій рахунок.
2. Не відповідати на агресію насиллям. У момент агресії не шантажувати підлітка, не погрожувати.
3. Звертатися до хорошої частини “Я” дитини. Коли ви розумієте, як непросто дитині жити в цей період, тоді не стаєте противниками.
4. Після того, як ситуація владналася, можна разом подумати: що це було, чому підліток поводився так грубо, як можна домовитися, щоби дитина реагувала інакше. Говорити потрібно від себе, про свої почуття, а не про дитину: “Мені це неприємно” замість “Ти так погано поводишся”.

Поради УЧНЯМ під час дистанційного навчання.

Навчання вдома або дистанційно з будь-якого іншого місця може бути дуже ефективним, головне – самоорганізація. Прості поради допоможуть впоратися з великим обсягом роботи і навіть навчитися отримувати задоволення від занять.

• Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням на зразок: «Як минув твій день у школі?» Щотижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте імена, події, деталі, про які дитина повідомляє вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати бесіди про школу.
• Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поводження та взаємини з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих приводів, для занепокоєння, консультуйтеся з учителем не рідше, ніж раз на місяць.
• Знайте програму й особливості школи, де вчиться ваша дитина. Відвідуйте всі заходи й зустрічі, організовані батьківським комітетом і педагогічним колективом. Використовуйте будь-які можливості дізнатися, як ваша дитина навчається і як її навчають.
• Допомагайте дитині виконувати домашні завдання,але не робіть їх самі. Установіть спеціальний час для виконання домашнього завдання і стежте за виконанням цих настанов, що допоможе вам сформувати позитивне ставлення до навчання.
• Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім установіть зв'язок між її інтересами й предметами, що вивчають у школі.
• Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримувати спокійну й стабільну атмосферу вдома, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни.
• За будь–якої можливості намагайтеся уникнути значних змін або порушень у домашній атмосфері протягом першого півріччя. Спокій домашнього життя дитини допомагає їй ефективніше розв’язувати проблеми в школі.
• Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.
• Програми включають більше теоретичного матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, історії тощо.
• Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай вдома виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.
• Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.
• Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.
• Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя - прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем.
• Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу.
• Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж.
• Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.